СТЯ́ГНЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (Іст. УРСР, І, 1953, 157).
2. Покарання за невиконання або порушення чого-небудь. За невиконання статутних обов’язків та інші проступки член або кандидат у члени партії притягається до відповідальності і на нього можуть бути накладені стягнення (Статут КПРС, 1971, 9); Він, перший суворовець, який не мав жодного стягнення, який звик до пошани, до слави, тепер стояв як прикутий до ганебного стовпа (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71); Воронцов незабаром відпустив подоляка, не наклавши ніякого стягнення (Гончар, III, 1959, 326).
3. лінгв. Фонетичний або морфологічний процес, що полягає в злитті двох звуків в один внаслідок їх повної асиміляції або двох слів в одне. Складні числівники являють собою слова, що утворені від двох числівникових основ. Вони виникли в результаті лексикалізації, стягнення колишніх складених числових назв (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 812.