СТІ́ЙЧИК, а, ч., заст.
1. Вартовий. Замок охороняли стійчики.
2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний. Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі.. й одіслав через стійчика до о. благочинного (Н.-Лев., IV, 1956, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 711.