СТІ́ЛЕЧКИ, присл., розм. У визначено малій кількості. [3-я дівчина:] Залізну булаву Всю ніч йому кували, Нещасні ковалі І стілечки не спали (Олесь, Вибр., 1958, 471); Головою земельної комісії майже одноголосно обрали Тимофія Горицвіта, хоч і віднікувався він тим, що грамоти навіть от стілечки не має (Стельмах, II, 1962, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 714.