СТІЛЬНИ́К1, а́, ч. Лист, утворений чашечками з воску, який бджоли й оси роблять для зберігання меду, перги, виховання потомства та перебування дорослих комах. Дід пішов до пасіки, узявши покришку і різець. Скоро й вернувся, несучи на покришці стільник білого пахучого меду (Мирний, І, 1954, 195); На стіл поставила [Галина] печиво і тарілку з медом в стільниках (Коп., Земля.., 1957, 184); Оглядаючи воскові стільники, можна бачити, що їх шестигранні комірки неоднакові (Зоол., 1957, 62); * У порівн. Емене глянула догори на село. Притулене до горба, воно виглядало, як величезний стільник, поставлений сторч (Коцюб., І, 1955, 290).
СТІЛЬНИ́К2, а́, ч., діал. Скатерка. Зіскочила [Маруся] з лави й мерщій почала помагати матері прибирати зі столу, струшувати крихти, застеляти чистим стільником (Хотк., І, 1966, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 714.