СУБО́ТНІЙ, я, є. Прикм. до субо́та. До цього суботнього дня вони ніколи не бачили один одного (Мушк., Серце.., 1962, 269); В суботню ніч товариші вирішили відпочити (Ільч., Вибр., 1948, 28); // Який відбувається, здійснюється і т. ін. в суботу. Суботній обід; Суботній відпочинок; Суботнє зібрання; // Який приходить у суботу або щосуботи. Калічила [дружина] деякі слова так немилосердно, що викликала тим не тільки сміх у суботніх його гостей, а й усмішку на обличчі Семена Івановича (Рильський, Веч. розмови, 1964, 26); // Признач. для використання в суботу. Дивний настрій починає опановувати мене під гомін чужої мови, серед суворих незнайомих малюнків,.. суботніх свічників (Вас., І, 1959, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 816.