СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е.
1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення.
2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія.
3. хім. Який діє без допомоги інших речовин. Субстантивні барвники.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 817.