СУВЕРЕ́Н, а, ч. Носій верховної влади. Літописи називають галицьких бояр «мужами галицькими».. І дійсно, це були великі феодальні суверени, подібні до західноєвропейських баронів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 818.