СУВІ́Й, во́ю, ч.
1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 116); * У порівн. Зверху на скриньці, як сувій вати, лежав сніг — насипало вночі (Донч., IV, 1957, 93); // Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. Мартіян бере один із сувоїв, що на столі, і читає уважно (Л. Укр., III, 1952, 271); // перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). Сувої хмар Заслали небо (Рильський, І, 1960, 329); Пара вихриться стовпами, Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99); З димарів пухнастими сувоями клубився білий дим (Збан., Між.. людьми, 1955, 138); // рідко. Сніговий замет. Сніжок в оченята — І сльози між вій. А він — рученята У білий сувій Запхав і сміється: «Татусю, вода» (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38); * У порівн. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141); // рідко. Кільце, петля. Вона [змія] з укриття вилізе й страшними Сувоями опутає тебе (Фр., X, 1954, 402).
2. чого і без додатка. Шматок полотна або іншої тканини певної довжини, який зберігають згорнутим у трубку, [1-а молодиця:] Багато наткала за зиму? [Домаха:] Де там багато, тільки два сувої (Кроп., II, 1958, 161); На прилавку, який густим роєм оточили жінки, лежало кілька сувоїв квітчастої шовкової матерії (Добр., Тече річка.., 1961, 76); Стоячи біля скрині, дружина розпустила через плече сувій домашнього, сирового полотна (Гончар, II, 1959, 411); Білила ти сувій в Дніпрі, Де гнувсь на хвилях молодик, І вишивала на зорі Любов’ю милому рушник (Стельмах, V, 1963, 257); * У порівн. Давнє її безталанне життя розгорнулось перед нею, як сувій полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325).
3. чого, перен. Ланцюг послідовних подій, вражень, думок і т. ін. Гарячих спогадів сувій Вже серце обгорта (Мал., Запов. джерело, 1959, 23); Земля розмовляла із ним, широко, на два кінці розмотувала сувій його життя — те, що було, і те, що буде… (Стельмах, І, 1962, 630).
4. рідко. Те саме, що паку́нок 1. Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 818.