СУДЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до суддя>́ 1. З тяжкою бідою він зробив [склав] судейський екзамен (Фр., VII, 1951, 308).
2. Який служить у суді, судовому відомстві. Лучалось інколи, прибіжить у село судейський панич, та хоч би й сам комісар, то дід так і лізе йому у вічі, як оса, так і грима, нікого не злякається (Стор., І, 1957, 157); Учора ввечері.. приходить Стрімянов і Нимчасенко, чини судейські (Мирний, V, 1955, 326); // у знач. ім. суде́йський, кого, ч. Той, хто служить у суді, судовому відомстві. Послали [судді] судейського у той хутір, де жили брати (Стор., І, 1957, 50); // Який належить, власт. судовим службовцям. Судейський карман [кишеня] — що попівське черево (Укр.. присл.., 1963, 137); Пан сліпця покликати велів І на судейський свій престіл [престол] засів (Фр., VIII, 1954, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 824.