СУ́ДОРОЖНО. Присл. до су́дорожний. Ні плачу, ні сліз в очах, тільки уста судорожно дрижать (Ков., Світ.., 1960, 41); Хрипів бідний хлопець, судорожно хлипаючи (Фр., І, 1955, 244); Тільки тепер він відчув у своїй руці судорожно затиснуту маленьку холодну гранату (Гончар, III, 1959, 161); Широка долоня з’являється на поверхні одваленого грунту, судорожно відгортаючи його набік (Шиян, Магістраль, 1934, 225); * Образно. Красунь кедр судорожно здригався, ясно-бурі шишки рясним градом сипалися з нього (Донч., III, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 829.