СУМОТА́, и́, ж., рідко. Те саме, що сум. [Настя:] Думки, тяжкі, незнайомі, Сумотою душу повили (Кроп., V, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 841.