СУМІ́РНИЙ, а, е. Який можна виміряти однаковою з чим-небудь мірою; спільномірний. Два відрізки прямої називаються сумірними, якщо вони мають спільну міру (Геом., І, 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 836.