СУПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що спокі́йний 1-4. Вся Гавана, Як рівнина океанна, Непорушна, супокійна (Павл., Пальм. віть, 1962, 36); Плесо на ставку було все ясним, супокійним (Стар., Облога.., 1961, 49); Річка, через котру з города треба йти на пастівник, невеличка, супокійна підгірська річечка,.. то сильна принада для Мирона. Там він цілими годинами любить сидіти (Фр., І, 1955, 232); От уже бачить Еней захисну та глибоку долину, ..Де супокійні оселі потік обмиває Летейський (Зеров, Вибр., 1966, 251); Анеля по виході мужа чулася зовсім супокійною і навіть почувала якусь радість (Фр., VI, 1951, 431); Лице його прибрало супокійний, хоть сумний вигляд (Март., Тв., 1954, 84); Виринула.. висока стать молодої дівчини з сніжно-білим обличчям та супокійними лагідними очима… (Коб., І, 1956, 70); Хотілось би [Вірі Павлівні] бути матір’ю, жити родинним тихим, супокійним життям (Хотк., І, 1966, 54).
З супокі́йним се́рцем — без тривоги, болю, жалю. З легким, супокійним серцем вона пішла до себе (Фр., III, 1950, 115); Супокі́йним о́ком (супокі́йними очи́ма) диви́тися (гляді́ти) на кого — що — не виявляти тривоги з приводу чого-небудь. Вона не належала до тих жінок, котрі супокійним оком глядять на доньок, наколи ті беруть книжку до рук і в будню днину та читанням безбожних любовних дурниць або й інших пустих діл крадуть час (Коб., І, 1956, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 848.