СУПРУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що подру́жній. Вона тягла супружне ярмо, не маючи куди дітися (Фр., VI, 1951, 360); З сином мала [бабця] довшу конференцію, звертаючи його увагу на скомплікованість [складність] теперішніх його супружних обов’язків (Хотк., II, 1966, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 852.