СУСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що сусі́дити. — Сусіди мої, сусіди! — приповідала [Грициха]. — Вже ж я довго не буду з вами сусідувати. Вже ж бо я піду з дітьми попід чужі плоти (Март., Тв., 1954, 79); — Правда ж, тут не так лячно? — Авжеж, — відповів я, зовсім забувши, як небезпечно в грозу сусідувати з великим деревом (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 60); В майолікових виробах.. поруч із новаторськими шуканнями сусідують і сиві традиції давнини (Літ. Укр., 4.IV 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 857.