СУТЯ́ЖНО, присл., діал. Сутужно. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном (Барв., Опов.., 1902, 507); На невеликі речі, або на переклади, то ще можна розстаратися і часом, а на велику — сутяжно (Мирний, V, 1955, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 862.