СУ́ТІННИЙ, а, е. Те саме, що сутінко́вий. На кущеві рокити, в сутінному міжгіллі, розіп’яв свій невід павук — ловися, рибко, велика й маленька!.. (Бабляк, Жванчик, 1967, 109); Стежка звивалася між березами, соснами, вільхами. Поринала в сутінну гущавину незайманого пралісу (Літ. Укр., 29.IX 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 860.