СУ́ТІНЬ, і, ж. Те саме, що су́тінки. Зненацька хтось привітався до нього в сутіні прибережного верболозу (Донч., VI, 1957, 61); В сутіні кімнати він не одразу пізнав її (Головко, II, 1957, 557); Її ясні очі.. з такою жадобою вбирали в себе усі сутіні, усі кольори різнобарвних кущів, дерев та прогалин (Л. Янов., І, 1959, 370); В хаті стає напівтьмяно, ходять кольорові сутіні (Вас., III, 1960, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 860.