СУХА́РИК, а, ч. Зменш. до суха́р 1-4. Петрусь заглянув поважно до торби, що висіла в нього через плече, витяг звідти чорного сухарика й подав Гапочці (Ю. Янов., І, 1958,349); Прикидав [Микола] собі — коли по одному сухарику в день їсти, то вже можна буде якихось три тижні подорожувати. А як споживати через день сухар — не помре, якщо і поголодує (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155); [Світлана:] Астрономічний сухарик мене вже давно не викликав, завтра може викликати… [Ніна:] Хто, хто? [Світлана:] Ольга Іванівна.. Зараз будеш говорити, що то недобре назвиська учителям давати (Собко, П’єси, 1958, 222); За задньою секцією [молотильного апарата молотарки].. у пазах сухарика встановлена лускоподібна решітка (Зерн. комбайни, 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 864.