СУХАРИ́НА, и, ж., діал.
1. Сухар (у 1-3 знач.). Ой вечеряй, моя мати, сухі сухарини (Сл. Гр.).
2. збірн. Сушняк, хмиз. Почав [пан комісар] сам бігати в ліс і виганяти селян, що чи то збирали сухарину, ламали сухе гілля, викопували пні, чи то й так рубали здорове дерево (Фр., VIII, 1952, 92); Нічим огріть хатини, зібрати треба в’язку сухарини (У. Кравч., Вибр., 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 864.