СУХОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має худе лице. Справляє весілля Стась, молодий робітник з комбінату. Сухолиций, з темним вусом, шия загоріла, пряма… (Гончар, Циклон, 1970, 182); Сагайдак вийшов. Не встигли за ним зачинитися двері, як на порозі з’явився бухгалтер, вузькоплечий, сухолиций чоловік (Добр., Тече річка.., 1961, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 868.