СХИБНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Утративши рівновагу, похитнутися на бік. Ой пливе човен, води повен, коли б не схибнувся, Десь поїхав мій миленький та коли б повернувся (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 340); [Ізоген:] Ти вдержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім (Л. Укр., III, 1952, 296); Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску і ковбаси й порося печене.. І схибнулись нові ночви, Затряслось свячене, І в болото покотилось Порося печене (Рудан., Тв., 1956, 136).
2. на кому — чому, перен. Надміру захопившись ким-, чим-небудь, втратити розсудливість. — Санка, мабуть, схибнулася на цих шпигунах та пригодах! Але ми з Павликом мовчки слухали її теревені (Збан., Мор. чайка, 1959, 182).
◊ Схибну́тися з ро́зуму — збожеволіти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 882.