СХЛЮ́ПНУТИСЯ, схлю́пне́ться, док.
1. Те саме, що схлю́пнути 1. Уночі схлюпнулось море темне, тумани навалою пливуть (Забіла, У.. світ, 1960, 175).
2. Вилити через край частину рідини від поштовху, удару, руху і т. ін. Пан слідчий грюкнув по столу кулаком так, що склянки з чаєм затанцювали й схлюпнулися (Чорн., Визвол. земля, 1959, 89); Ходила [дівчина] швидко, легко, голову тримала рівно; постав на неї глек із водою — і то не схлюпнеться (Тют., Вир, 1964, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 889.