СХО́ВАНОК, нку, ч., рідко. Те саме, що схо́ванка1 2, 3. Оглядала [мати] у схованку одяг не новий: Двох найстарших — замащені комбінезони, А найменшого, вбитого, — піджачок празниковий (Мал., Звенигора, 1959, 326); Другої днини Остап пустивсь на розвідку. Показалося, що їхній схованок був у макітрі, але доволі було злізти на гору, як саме тут, мало не під ногами, ніс бистрі води Прут (Коцюб., І, 1955, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 890.