СХОЛОДНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до схолодні́ти.
2. у знач. прикм. Те саме, що холо́дний. Позавчора увечері, за всю зиму вперше, зняли з прогоничів сільбудівські вікна, і схолоднілий зал прийняв в свої давно не мазані стіни колгоспну молодь (Кир., Вибр., 1960, 363); // перен. Байдужий, нечутливий. Оточили [рудокопи] його, потягли в своє повне енергії коло. Орест, розчулений, не пручався, почуваючи, як схолодніле його серце раптом розтавало, зігріте теплом оточення (Досв., Вибр., 1959, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 899.