СЮЖЕ́Т, у, ч. Система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору. Сюжет [оповідання «Що записано в книгу життя»]: син вивозить в ліс стару забуту смертю мати (почасти.. пережитки давнього звичаю вбивати батьків), але під непереможним впливом бажання хоч раз добре попоїсти і випити на похоронах — забирає її назад (Коцюб., III, 1956, 389); Сюжет роману [«Артем Гармаш» А. Головка] розгортається в багатьох площинах, охоплюючи десятки персонажів: селян, робітників, солдатів, партійних активістів (Не ілюстрація.., 1967, 178); // Тема, об’єкт зображення в живописному, музичному творі і т. ін. Орнаментація кераміки волинсько-подільської мегалітичної культури.. нагадує деякі сюжети орнаментики на середньодніпровському посуді (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 67); Далеко більше, ніж міфологічні сюжети, його [К. П. Брюллова] цікавила радісна яскрава природа, краса людини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 77); Кращі представники українського оперного мистецтва не обмежували себе лише добором сюжетів з народного життя або використанням народної музичної творчості (Укр. клас. опера, 1957, 302); Вчора Вова Мороз приніс у клас показати свою нову картину.. Ніна просто зашарілась від задоволення: це ж їй першій Вова розповів сюжет… (Донч., V, 1957, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 907.