СЮРТУ́К, а, ч. Чоловічий верхній двобортний одяг з довгими полами, відкладним коміром і широкими лацканами. Одежа на академістові була.. новомодна: довгий синій суконний сюртук з широким коміром (Н.-Лев., III, 1956, 15); Одягнений [дядько] в якесь дивне вбрання: довгий, довгий піджак. Потім уже я дізнався, що то сюртук зветься (Вишня, II, 1956, 347); Стояв він перед дзеркалом у накрохмаленому комірнику й своєму святковому сюртуці (Довж., І, 1958, 452); В сірому сюртуку і трикутному капелюсі, стоячи на пагорбі. Наполеон дивився на схід (Кочура, Зол. грамота, 1960, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 909.