СЯ́ЙНІСТЬ, ності, ж., поет. Абстр. ім. до ся́йний. Весь безмір людських дум і мрій Вони [очі], прозірливі й пророчі, Таїли в сяйності своїй (Бажан, Роки, 1957, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 911.