СІВ, у, рідко,
1. Те саме, що сівба́.
2. Те саме, що схо́ди1. Паром, як морем, покриється балка: Сівом одягнеться лан (Щог., Поезії, 1958, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 211.