СІВА́ЧКА1, и, ж. Жін. до сіва́ч. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (Довж., І, 1958, 34); Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (Воронько, Коли я.., 1963, 80).
СІВА́ЧКА2, и, ж., діал. Сіва (у 2 знач.). Коли пригріло скупе осіннє сонце, Катерина насипала в сівачку жита і вийшла в долину на своє поле (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 211.