СІВО́К, вка́, ч.
1. Жменя взятого для посіву зерна (при сіянні ручним способом).
2. Отвір у сівалці, через який зерно висівається у землю. Коли, приміром, закрить сівки,— коні сівалку водитимуть, а зерно в землю не посиплеться, порожня земля буде (Горд., Діти.., 1937, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 212.