СІДЕ́ЛКА, и, ж. Частина упряжі для коней у вигляді подушки, що підкладається під черезсіделок. У коней, які повернулися з роботи, необхідно жгутом розтерти плечі й спину, особливо в місцях дотикання хомута й сіделки (Конярство, 1957, 157); Він завернув назад підводу.. Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний передок. Сіделка з’їхала набік, дуга перехнябилася (Тют., Вир, 1964, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 214.