СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 216.