СІМЕ́ЙСТВО, а, с., рідко. Те саме, що сім’я́ 1. [Наталка:] Мені здається, для того [женяться], щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно (Котл., II, 1953, 21); — Хіба поміж шахтарів одружених не буває? — огризнувся Данило. — Сам же казав: у нас, на Нахалівці, можна землянку викопати і — живи собі хоч і цілим сімейством (Смолич, Мир.., 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 223.