СІМЕНО́, а́, с., розм. Зерно для посіву. — Поки ми з старою помремо, ори собі, сій своїм сімено́м, жни, коси, а мені звези в тік половину хліба..,— сказав дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 223.