СІ́ЯНКА, и, ж.
1. Рослина, що вирощується сіянням насіння (на відміну від саджанки). Цибуля — культура дворічна. Для врожаю ріпки спочатку треба мати сіянку, котра здебільшого вирощується в спеціалізованих господарствах (Рад. Укр., 1.II 1969, 3); Бачу, як мати шарує, як підгортає, як прополює, прочищає цибулю-сіянку (Гуц., З горіха.., 1967, 144).
2. Час весняної сівби. Тут і весна саме — парує земля, сіянка підійшла (Головко, II, 1957, 217).
3. розм. Просіяне борошно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 236.