СІЄНІ́Т, у, ч. Кристалічна гірська порода зернистої будови, яку використовують як будівельний матеріал. Сієніт являє собою глибинну породу, яка відрізняється від граніту меншою кількістю кварцу і має більше темних мінералів (Курс заг. геол., 1947, 64); Над самим спуском до води стояли два стародавні сфінкси, споруджені з сієніту 2700 літ тому (Ільч., Серце жде, 1939, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 216.