ТА́КНУТИ1, ну, неш, док., розм. Однокр. до та́кати1. — Так чого ж ти мовчала? — Так… — такнула Галинка… (Вишня, І, 1956, 381); Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: — Кінчили повітку Химці? Тихін хмуро такнув по паузі (Головко, II, 1957, 117).
ТА́КНУТИ2, не, док., розм. Однокр. до та́кати3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 23.