ТАК-СЯ́К, присл., розм.
1. З великими труднощами, ледве, насилу; сяк-так, якось. Так-сяк скінчив [Абібула] науку, був уже майстром (Коцюб., II, 1955, 122); Поки мати Марусина жива була, — вони так-сяк господарювали, а вже як вона вмерла.., то тоді господарство зовсім занепало (Гр., І, 1963, 371); — Тут і душу простудиш, — зітхнула мати й подивилась на мене. — Ми ще так-сяк перемучимось. А як дитина? (Стельмах. Щедрий вечір, 1967, 8).
2. Абияк, погано, як-небудь. Розглядаю папір. В кінці — незграбним дрюччям так-сяк зляпано безграмотний підпис: «Дувид Волинський» (Вас., 1, 1959, 256); Мені здається, що до людей, які працюють так-сяк, ледарюють, роблять брак, слід ставитись як до розкрадачів нашого багатства (Рад. Укр., 6.Х 1972, 3); Як негарно чути слова, про те, що син бешкетник, що вчиться він так-сяк (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 54).
3. Усіляко, по-різному. Так-сяк утішити когось.
4. у знач. присудк. сл. Допусти́мо, можна. — В домі такої страшної людини їсти ще так-сяк, а пити… Звідки я знаю, що ти в калганівку отрути, не підсипав (Головко, II, 1957, 484).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 24.