ТАНО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до тано́к. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк (Гл., Вибр., 1957, 271); Недовго й ти, моя панно, Будеш утішатись, Та по балах у веселих Таночках звиватись (Л. Укр., І, 1951, 7); Молодиця не втримується від спокуси згадати молодість і взяти участь у таночку (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 75); На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., 1, 1951, 32); * Образно. Промовив Лис і зирк на таганочок, А там карасики шкварчать, Справляють, бідненькі, таночок (Гл., Вибр., 1951, 113).
◊ Води́ти (вести́, повести́) тано́чок — те саме, що Води́ти тано́к (див. води́ти). Все те для тебе дам я, козаче, Тії палати й віночок. Всіх зберу подруг, будем для тебе Легкий водити таночок (Л. Укр., І, 1951, 330); Іти́ (піти́ і т. ін.) в тано́чок — те саме, що Іти́ (йти, піти́ і т. ін.) в тано́к (до та́нку) (див. тано́к). Бойка іде у таночок, З хустки зробивши віночок (Воронько, Драгі.., 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 34.