ТАНЦЮРИ́СТКА, и, ж. Жін. до танцюри́ст. Танцюристки рум’янцем горять молоді,.. То пливуть по траві,.. То летять, як метелиця, з хлопцями в колі… (Мур., Лірика, 1954, 42); [Кармелюк:] А паненка [панночка], видно, охоча до танку? [Мошко:] Еге! Панна Зося на всю округу танцюристка (Вас., III, 1960, 188); Грає гармошка, бубонить бубон. Катрі здригнуться коліна (танцюристка була замолоду), у грудях стає тісно (Головко, II, 1957, 234); Убрання її було схоже на ті квітчасті азійські убори, в яких виходять на сцену актриси й танцюристки (Н.-Лев., III, 1956, 389); Пропливає дівчина в білосніжнім сарі.. То нової Індії славна танцюристка (Шер., Інд. зошит, 1958, 8); * У порівн. Північ, мов танцюристка в єдвабній личині, Скаче, світить очима (Л. Укр., IV, 1954, 263); // Бджола, що виконує танець (у 7 знач.). Чим довший політ, в який кличе бджіл танцюристка, тим швидше, тим частіше вона під час танцю виляє черевцем (Бджоли, 1955, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 37.