ТАРАБА́РЩИНА, и, ж., розм. Що-небудь сказане або написане іншою, невідомою чи незрозумілою комусь мовою. — Я не розумію твоєї тарабарщини, говори по-англійському (Кулик, Записки консула, 1958, 95); // Щось безглузде, незрозуміле; неясно виражене; нісенітниця. За «вченою» тарабарщиною і словесними викрутасами Ленін розкрив класову роль емпіріокритицизму як знаряддя в руках імперіалістичної буржуазії (Біогр. Леніна, 1955, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 38.