ТАРА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., перех.
1. тільки недок., іст. Бити тараном (у 1 знач.). Таранити фортечні мури.
2. тільки недок. Пробивати що-небудь наскрізь; трощити. Маковейчик.. радісно вигукнув: — Самохідки! Самохідки йдуть на поміч! Таранитимуть стіну! (Гончар, III, 1959, 242).
3. військ. Розбивати, трощити, застосовуючи таран (у 3 знач.). Безстрашні льотчики радянські таранили літаки ворожі (Тич., III, 1957, 164); * Образно. Слова вилітали у них з швидкістю надзвичайною. Один проти одного. Здавалося, вони на льоту таранили одне одного (Довж., III, 1960, 357); * У порівн. Він крокує, випнувши груди з такою силою, ніби збирається когось таранити (Добр., Ол. солдатики, 1961, 42).
4. військ. Проривати фронт ворога тараном (у 5 знач.). Пошкодував Леонід, що нема зараз при ньому отих славних його «сухопутних крейсерів» [бронепоїздів].., які так чесно таранили своїми лобами.. шлях вперед (Гончар, II, 1959, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 38.