ТАТА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Утворювати розмірені, уривчасті звуки «та-та» під час дії, роботи, руху. В землянці стало тихо.. Тільки надворі тупо татакав кулемет і десь у горах ухкала одинока гармата (Кучер, Голод, 1961, 121); За стінами теплушки скаженіє вітер.. Татакають на стиках розхитані колеса (Збан., Сеспель,1961, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 42.