ТАТА́РНИК, у, ч. (Опороrdоп L.). Бур’ян із колючим листям і стеблом та з червоно-бузковим суцвіттям; чортополох. І кричали над ними орли в дикім полі, І татарник палав, мов на плечах козацьких шлики (Нагн., Зустрічі.., 1955, 35); Татарник звичайний — сильно колюча дворічна рослина з стеблом заввишки 50-200 см (Лікар, рослини.., 1958, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.