ТА́ТКІВ, кова, кове, розм. Прикм. до та́тко; належний таткові. Таткова постать порушувалась, немов у тумані, голос долітав уривками (Л. Укр., III, 1952, 635).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 43.