ТАТУ́СЬ, я, ч. Пестл. до та́то. Вибравсь татусь, вибравсь рідний в далеку дорогу (Г.-Арт., Байки.., 1955, 173); Синочок дивиться крізь тихий сум на мене: «Як ти змінивсь, татусь! Як схуд…» (Сос., II, 1958, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 44.