ТАФТО́ВИЙ, а, е. Зробл. із тафти. Він зіскакує з ліжка, підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку і бачить досвітню засніжену землю (Стельмах, І, 1962, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 44.