ТЕЗКО́, а́, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім’я. [Xрапко (пише):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Xрапко:] Тезко мойому (Мирний, V, 1955, 128); Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (Фр., II, 1950, 85); — Ми з вами вже стільки часу розмовляємо, а як вас звуть, я ще й досі не знаю. — Я тезко вашому батькові, Сергій Петрович (Собко, Справа.., 1959, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 57.