ТЕКСТУ́РА, и, ж., спец. Характер будови твердої речовини, розташування її частин, шарів. Сланцювата.. текстура утворюється під впливом зминання пластичних і верствових порід (Курс заг. геол., 1947, 67); // Природний малюнок на поверхні перерізу деревини, що його утворюють волокна, серцевинні промені, річні шари тощо. Вся обкладинка виготовлена з дерева груші, рівної та м’якої текстури, коричневого кольору (Матеріали з етногр.., 1956, 7); Деревина його [волоського горіха] надзвичайно красивої текстури і високо ціниться в меблевому виробництві (Хлібороб Укр., 10, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 58.